Студія звукозапису "Master Vox Records"

Перший значний успіх до соліста Київського мюзик-холу Миколи Гнатюка (рос. – Николай Гнатюк) прийшов у 1978 році – він став переможцем другого конкурсу артистів естради України в Запоріжжі. До цього він закінчив рівненський музично-педагогічний інститут, співав в ансамблі «Ми – Одесити», потім навчався в студії ленінградського мюзик-холу і паралельно гастролював з найстарішим у СРСР ВІА «Дружба». Успіх випадкового запису з оркестром Ростислава Бабича та надзвичайна телегенічність досить швидко зробили його бажаним гостем у студіях – з екрана залунали «Девчонка из квартиры 45», «Крылья удачи», «У веселого клена», «Если город танцует» – життєрадісні пісні вдавалися йому найкраще.

В 1979 році Гнатюк займає третє місце на VI Всесоюзному конкурсі артистів естради, це відкриває йому дорогу за кордон. Пісня Д.Тухманова «Я с тобой танцую» приносить йому Гран-прі конкурсу естрадної пісні в Дрездені, а «Танец на барабане» Р.Паулса – перше місце фестивалю Інтербачення в Сопоті 1980 року. Через рік у Гнатюка з’являється ще один супер-хіт – «Птица счастья» – по популярності в СРСР його тоді випереджали хіба що Алла Пугачова та білоруські «Вєраси». І це при тому, що у Гнатюка був абсолютно неоригінальний репертуар – всі шлягери до нього вже хтось виконував. В 1980 році він недовго співав з ВІА «Мальви», потім з власним ансамблем «Бенефіс», після чого з сильною джаз-роковою командою «Кросворд», з якою записав перший сольний альбом з перекладами французьких шансонів. І знову зміна колективів – Державний естрадний оркестр під керуванням А.Ануфрієнка, ВІА «Мрія», знову свій ансамбль «Свято»…

В 1985 році виходить другий альбом Гнатюка з піснями Євгена Ширяєва, записаний з ташкентським ВІА «Лабіринт». До того часу ажіотаж навколо творчості Гнатюка згасає і він, рідко попадаючи на телеекрани, поступово втрачає популярність – не допомагають і власні композиторські спроби. Та в 1987 році несподівано він знаходить свою пісню – Олександр Морозов пише для нього «Малиновый звон», через рік «Белые ставни» – надходить друга хвиля його популярності, він удостоюється звання Народного артиста України. Користуючись цим, Гнатюк з інтервалом в рік, записує два диски-гіганти – «Малиновый звон» та «Не покинь меня» і несподівано на кілька років залишає українську естраду (за сімейними обставинами він проживає в ФРН). Його повернення в 1993 році шанувальники зустріли з ентузіазмом, а пісня «Час рікою пливе», що називається, пішла в народ. Однойменний альбом (на касеті та CD) був випущений влітку 1996 року лейблом «НАК», знаменуючи чергове повернення Гнатюка на вітчизняну поп-сцену. В 1999 році Микола Гнатюк поступив в Бєлгородську духовну семінарію, на заочне відділення місіонерського факультету.  В 2005 році «НАК» випустив альбом духовних пісень у його виконанні «Господи, спаси, сохрани».